
«До болю і смертей не можна звикнути. Я памʼятаю кожного загиблого. Ось ти бачиш людину зранку, він розповідає, що їде у відпустку і готує дітям сюрприз. А ось уже ввечері ви забираєте його тіло та пакуєте в білий мішок. Ти бачиш білий мішок і бруд навколо. Дуже воно контрастне. Смерть не забирає одного. Коли хтось гине, його виривають у близьких. Але я вірю в тонку червону нитку — це японська чи китайська легенда. Ця нитка може заплутатись чи розтягнутись, але ніколи не порветься. І твої справді близькі люди знайдуться через світи, через часи. Якби я в це не вірила, то точно б тут вже не сиділа», —розповідає бойова медикиня Аляска.
ENG